8 грудня 2013 р.

Бібліотека рекомендує: 

до ювілею величної людини

150 років Борису Грінченко

9.12.1863 - 1910

   Шановні наші читачі! Якщо ви не знайомі з творчістю Бориса Грінченка або давно не перечитували його творів, то у вас є нагода  і можливість це зробити. 















ДОРОГИЙ ДРУЖЕ!


    Ці казки, які ти берешся прочитати, написав багато років тому письменник Борис Грінченко, який увічнив своє ім'я, пишучи для дорослих та дітей вірші, оповідання, повісті; який записував у народі і видав збірниками твори, які люди тримали в своїй пам'яті: думи, казки, фантастичні оповіді, пісні. Він вивчав і досліджував нашу рідну українську мову: створював для дітей шкільні підручники, писав статті, це під його редакцією і завдяки його праці ще до революції вийшов у світ славнозвісний чотиритомний "Словник української мови". Борис Грінченко багато трудився і як учений, і як перекладач з інших мов, боровся за українську школу.





   Багато років Борис Дмитрович працював учителем на Харківщині, Луганщині та Сумщині, діти його любили так само, як він дітей. Отож і для дітей він написав немало: байки, казки, оповідання,- друкуючи їх у єдиному тоді на всю Україну дитячому журналі "Дзвінок", що видававсь у Львові, і окремими книжечками, які, наче метелики (до речі, їх так і називали, ті книжечки,- "метелики"), розліталися між дітвори. Ці книжечки він охоче роздаровував дітям, і діти їх залюбки читали ще в ті далекі часи, бо були його твори цікаві й гарні.

"Книга казок віршем"вперше була надрукована ще в 1894 році у Львові, потім у 1896 - в Одесі, а в 1914 році в Києві, і тут зібрано найкращі віршовані казки Бориса Грінченка. Видавалися ті казки й кожна окремо і не раз - не одне покоління дітей ними зачитувалося. Може, деякі сюжети, тут розказані, тобі будуть, юний читачу, й знайомі, коли ти любиш і знаєш українську народну казку,- не дивуйся, бо так воно й є. Борис Грінченко здебільшого завіршовував казки народні, перекладаючи їх із прози на віршову мову, бо вважав, що читати віршем казки і легше, і цікавіше; таку казку швидше і напам'ять вивчити. А народні казки письменник любив найбільше, збирав їх між людей і навіть видав  "Українські народні казки, вибрані для дітей".      
   


  Про давнє життя тут оповідується, не подібне до теперішнього, але як цікаво про нього читати! Писав Борис Дмитрович про веселе і сумне, про смішне і печальне, і ти, прочитавши ці книжки, обов'язково поспівчуваєш і дівчині Лесі, і дівчинці Галюсі, і бідній рибі з "Риб'ячих танців", а посмієшся з "могутнього" комара, який лева переміг, але якого з'їв павук; з крука, великої птиці, який дуже пишався своїм розумом, але якого обдурив рак; з дурного Івана, який думкою багатів, і з ще дурнішого Юхима, який не власною працею хотів заробити скарб, а даремно шукав його в дрімучому лісі.

  Той  хай книжки тобі сподобаються; сподіваємося, що ти навчишся шанувати добро на світі, а зневажати зло. Навчишся співчувати тим, з якими вчинили несправедливо; а прочитавши ці книжки, запам'ятаєш ім'я її автора - Бориса Грінченка, і то для того, щоб, вирісши, прочитати і його дорослі книжки - вони так само цікаві й повчальні, як і ці; ними захоплювалися ще діди і прадіди наші, тож хай вони послужать на добро у світі й нам, людям теперішнім, великим та малим.

Немає коментарів:

Дописати коментар