ЦИКЛ "ЗА НАРОДНИМ КАЛЕНДАРЕМ"

13 квітня - Вербна неділя

 Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною". За християнським вченням у цей час Спаситель Христос в'їжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.

  У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, - бо "гріх не піти до церкви, як святять вербу". Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло". Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. "Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило. 

Вербиця

Ой ти гілко, гілко вербова

На тобі зелена обнова.

Ще холоднувато надворі,

А ти вже в святечнім уборі.

Ти вже у церковцю ходила,

Господу стежинку встелила

І до нас вернулась, свячена

Гілочко вербова, зелена.

Ти торкни Оленочку трішки,

Хай росте, як мама, заввишки.

А Максимка – шпарко й багато,

Хай здоровий буде, як тато.

Н. Горик

  Верба має велике значення в народній медицині.

  Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим варивом хвору людину чи тварину - у повній надії, що поможе. Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рани, а воду, настояну на її листі, п'ють проти шлункових захворувань.

Чудодійні властивості верби:

 Вербою б'ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;

 Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;

 Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;

 Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;

 Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;

 Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;

 Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски.