Вкласти дітей до ліжка значно легше, коли у вас є для того особливий ритуал. Для когось цим ритуалом є звичайне чищення зубів, для когось склянка молока і розмова, а для когось важливою частинкою цього ритуалу, крім усього згаданого, є читання вголос. 

Звичайна книжка-картинка, оповідання, казочка, фантастична повість, пригодницький роман — байдуже, що саме ви читаєте. Якщо робити це регулярно, ви допоможете дитині заспокоїтися, віддатися мріям і фантазіям та врешті-решт заснути.

   Карл-Йохан Форсс Ерлін — професійний психолог з Швеції. 

"Кролик, який хотів заснути" — перша книжка для дітей, яку Карл-Йохан видав самостійно шведською та англійською мовами. Одразу після старту продажів книга злетіла у топ рейтингів Amazon. Нині історія про кролика перекладена на 46 мов і продана в кількості понад 2 000 000 примірників.

"Сонні книжки" автора створені, щоб допомогти дитині підготуватися до сну. Вони ґрунтуються на низці перевірених психологічних технік для розслаблення й містять поради та інструкції для батьків, аби читання досягало бажаного ефекту.

Карл-Йохан Форсс Ерлін.

"Кролик, який хотів заснути"

"Слоненя, яке хотіло заснути"

"Трактор, який хотів заснути"

 Джанні Родарі - 100 років

      (1920-1980)

Поет і письменник, журналіст і педагог, громадський діяч і добрий друг дітей Родарі прожив недовге, але надзвичайно яскраве, наповнене творчою працею життя. Джанні Родарі дав нове життя самому жанру літературної казки. Він невимушено приніс у казку сучасне життя з його незвичними для цього жанру проблемами. 

"Пригоди Цибулино" знають всі. А інші твори?

                   

В "Торті у небі ” йому вдається перемогти войовничих генералів. Адже ні вчені, ні військові не могли повірити в те, що з неба може прилетіти не небезпека, не державна таємниця, а звичайнісінький торт.    

 Не менш захоплюючі історії приваблюють дітей у казці „Подорож голубої стріли”, де від своєї хазяйки – різдвяної феї -  втікають іграшки. Вони хочуть зробити святкову приємність тим дітям, батьки яких через свою бідність не можуть купити для них іграшок. Забавляючи своїх читачів, Родарі розповідає їм про зовсім серйозні речі, даючи уявлення про дружбу, доброту, правду, справедливість.

   Зовсім незвичними виявилися „Казки по телефону ”. Їх розповідає своїй доньці батько, який комівояжером весь час мандрує по Італії. Щовечора він дзвонить додому – і починається нова казка. А оскільки за телефонну розмову, хоч і казкову, доводиться платити, то і казки виявляються зовсім короткими, але цікавими, дотепними і мудрими.                            

      Все життя письменника проникнуте турботою про дітей, про їх здоров’я, про їх майбутнє. Ось як він говорить про це у вірші „Літня спека”:

 Обрали б мене президентом, то враз

 Я видав би строгий – престрогий наказ:

 Параграф перший.

 Улітку всі діти

 Не мають права у місті сидіти.

 Параграф другий.

 Для дітвори

 Відкриті безплатні морські табори.

 Параграф третій.

 Малятам віднині

 Належать Альпи і Апенніни.

 Хто не послухає цього наказу,

 Того в тюрму посадити відразу.

Ось так, у жартівливій формі, письменник висловив серйозні думки про обов’язок дорослих піклуватися про дітей.

Надзвичайно веселе, цікаве, гамірне свято осені організували наші бібліотекарі та спеціалісти  центру "Любопишкін".

Молодіжний парк радо зустрів наших читайликів з батьками опалим листям, на диво зеленою травичкою і усміхненим сонечком.

Що було?

Креативний творчий конкурс: з плашок дерева і допоміжних матеріалів треба було зробити якесь звірятко.

   🐱🐱🐱🐱🐱🐱🐱🐱🐱🐱🐱🐱🐱

Або 3D конструкцію...

Квест по пошуку скарбів, жваві ігри, збирання врожаю.

Співали пісні та розповідали віршики.

          А ще знайшли диво-їжачка! 

                

Свято вдалося!

   🍁🍁🍁🍁🍁🍁🍁🍁🍁🍁🍁

 Година професійного спілкування "Бібліотеки для дітей: нові виклики і нові можливості" пройшла на базі нашої бібліотеки-філії.

Говорили про діяльність бібліотек в нових реаліях, ділилися досвідом роботи в новому форматі.

 Доблесні воїни, втікачі, українські лицарі та хоробрі захисники — як тільки не називали козаків їхні сучасники. Життя запорожців повне загадок і таємниць, проте одне відомо напевне: козаків поважали та мусили рахуватися з ними навіть найбільші імперії.

Про легендарне козацьке військо у свій час не знав тільки лінивий. Слава про мужність та хитрість козаків мчала світом, як вороний кінь Диким Полем. Величезні імперії добре розуміли: з козаками погані жарти. Не даремне в австро-угорської армії існувала офіційна інструкція: вступати в бій з козаками лише у разі п’ятикратної чисельної переваги.

В народі існує багато легенд про випробування прийому в козаче товариство. Розповідають, що після того, як хлопець перехреститься, його пригощали пекучим від перцю борщем. Новачок мав його з’їсти, запиваючи гіркою водою.

Опісля новачка вели туди, де на Дніпрі  лежала перекинута між скелями колода: хлопець мав пройти тим ,,містком”, не зірвавшись у воду. Подолавши цей іспит, майбутній козак повинен був пропливти певну відстань проти течії в смузі Дніпровських порогів.

Але й то ще не все. Хлопець повинен був, осідлавши дикого лошака – чолом до хвоста, - без сідла й вуздечки проскакати полем і повернутися неушкодженим. Якщо хлопець ,,на дикому лошаку скакав”, то це означало – у козаки годиться.

Більше інформації ви зможете дізнатися із нашої книжкової виставки.

                

 Район, де знаходиться наша бібліотека і де ми живемо, носить назву Новокодацький.

Колись тут було поселення козаків. 

Новий Кодак виник приблизно в 20-ти кілометрах вище Старого Кодака за течією Дніпра. Точна дата його заснування невідома; називають зазвичай 1645 або 1650 рік. 

Уже наприкінці XVI — на початку XVII століття поблизу Нового Кодака концентруються запорізькі козаки з родинами, так звані «гниздюки», які займалися конярством, скотарством і хліборобством.  

За півтора століття Новий Кодак став "паланочним містом", центром Кодацької паланки Війська Запорізького.  

Значення Нового Кодака як міста перевозу через Дніпро — останнього перед Дніпровими порогами, було надзвичайне велике. Майже всі торговці солі, що йшли з Січі і Криму до Руського князівства (Гетьманщина) і Московщину, а також подорожні до Дону йшли через Кам'янський перевіз.

З 1734 року, після остаточного переходу запорожців під російський протекторат, значення Нового Кодака в межах Запорізьких вольностей поступово збільшується. За відомостями Феодосія (Макаревського), близько 1750 р. Новий Кодак іменувався "містом паланочним", тут знаходилися паланочний полковник, осавул і військова канцелярія Кодацької паланки, соборна церква св. Миколая з двома священиками.

У 1770 р. в Новому Кодаку спостерігали явище чудотворної ікони Богородиці, яка потім отримала назву "Новокодацької" і була перенесена в Самарський Пустинно-Миколаївський монастир.

Після заснування Катеринослава Новий Кодак поступово занепав.  Остаточну крапку в історії Нового Кодака як міського центру поставлено 3 липня 1795 року: Катерина II видала указ - "суміжне містечко" Нові Кайдаки приєднати до Катеринослава. У наступному, XIX столітті, Новий Кодак перетворився в село, і тільки в 1900-1910-х рр. став західним районом Катеринослава. Зараз це селище Нові Кайдаки.

 Зверніть увагу!

Цікаві книжки!

Пригодницькі історії для підлітків. Мета цих книжок – привабити до читання школярів, для яких заборонене - найбажаніше. 

Книжку читати під час уроку заборонено, тому слоган цієї серії "Рекомендовано для читання під партою під час уроків".