ЦИКЛ "ЗА НАРОДНИМ КАЛЕНДАРЕМ"

30 вересня церква вшановує пам’ять святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії.

 За переказами, у II столітті в  Римі жила благочестива вдова Софія, яка не приховувала своєї віри в Ісуса Христа. Мала вона трьох донечок, що носили імена головних християнських чеснот: Віру, Надію і Любов. Софія виховала дівчаток у любові до Бога, навчивши не прив’язуватися до земних благ. Чутка про приналежність до християнства цього сімейства дійшла до імператора Адріана, відомого своїми гоніннями на християн, і він побажав особисто побачити трьох сестер і їхню матір. Усі четверо постали перед правителем і без страху сповідали віру в Христа, що воскрес із мертвих і дає вічне життя всім віруючим у Нього.

 Здивований сміливістю юних хистиянок, імператор переконував їх відректися від віри. Проте всі аргументи і красномовство виявилися марними, і сестри-християнки не змінили своїх переконань.

 «Я з радістю піду до любого мого Господа Спасителя», – сказала свята Віра. Вона мужньо схилила голову під меч і так віддала свій дух Богові. Молодші Надія та Любов, яких надихнула мужність старшої сестри, зазнали подібних мук: їм відсікли мечем голови.

 Святу Софію не покарали тілесно, але прирекли її на ще страшніші душевні муки від розлуки із закатованими дітьми. Страждальниця поховала останки своїх дочок і два дні не відходила від їхньої могили. На третій день Господь послав їй тиху смерть і прийняв її багатостраждальну душу в небесну обитель. Свята Софія, зазнавши за Христа великих душевних мук, разом з дочками зарахована Церквою до сонму святих.