25 лютого 2016 р.

ЛЕСЯ УКРАЇНКА: ВІДОМА І НЕВІДОМА

  • У родині Лесю Українку називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Ім’я Зея, або Зеїчок, походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосія ділилось навпіл – так називали Лесю і її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька. 
  • У 12 років Леся Українка зайнялася перекладом книги «Вечори на хуторі біля Диканьки» Миколи Гоголя, її почали друкувати в українських літературних журналах. У 19-річному віці Леся Українка сама написала для молодших сестер «Стародавню історію східних народів».

Ось такі цікаві спогади про письменницю її сучасників:

«Замовте ходулі та й витайте собі на здоров’ячко».
 Одного разу після літературного диспута якийсь пан-віршомаз почав доводити, що лише та поезія вічна, яка «витає над нами і не забруднює свої одежі в болоті життя». Леся спалахнула, а потім скептичним поглядом зміряла новоспеченого захисника «мистецтва для мистецтва» з ніг до голови і тихо сказала: — "А ви, пане, замовте ходулі та й витайте собі на здоров’ячко над «болотом». Може, і не замочите своє вбраннячко". Замовк панок, немов води у рот набрав. 

Була зразком виняткової мужності. 

Ще зовсім малою, боячись хижих звірів, вона бігала місячної ночі в сусідній ліс, бажаючи побачити там оту мавку, про яку розповідала їй колись у ранньому дитинстві мати, і ніжний образ якої відтворила пізніше в поетичній «Лісовій пісні».
Уміла осаджувати декого однією-двома фразами.
Якось багата поміщиця-графиня спитала її: 
-Чому це ви, Ларисо Петрівно, вживаєте майже завжди мужицьку мову? 
— А ось ви, графиня, - всміхнувшись, відповіла Леся Українка, — не боїтесь вживати мужицький хліб, і цей хліб не отруює вас? 
Іншого разу якийсь панок, що був дуже низенького росту (навіть значно нижчого за Лесю Українку) сказав їй:
 — Ви, значить, малороска?
— Так, пане, мені теж іноді здається, що я менша за вас зростом. Але, очевидно, ми обоє помиляємось, — пожартувала Лариса Петрівна.

Немає коментарів:

Дописати коментар