13 січня, напередодні Старого Нового року, в Україні відзначають не тільки Щедрий вечір, а ще свято Маланки. І хоча традиція водити Маланку від хати до хати має язичницьке коріння – вона прижилася і в християнському світі.

Маланка – своєрідний маскарад, який мав відганяти злих духів і забезпечувати людям врожай та здоров'я. Щоб людей не впізнали лихі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх треба було налякати. Для цього одяга­ли чудернацький одяг, пере­вертали кожухи, розмальову­вали обличчя, виготовляли страшні маски тощо. З плином часу традиція вратила свій первісний зміст і значення, й зараз носить лише розважальний характер.

Основні дійові герої Маланки – перевдягнений у дівчину нежонатий хлопець (Маланка) і, навпаки, дівчина або жінка у чоловічому вбранні (Василь), а також Дід, Баба, Циган і Циганка з дітьми; Коза, Кіт, Чорт та інші.

Читаємо... 

        

Розповідаємо....  

                           

Ой, господар, господарочку,

Пусти в хату Меланочку,

Меланочка чисто ходить,

Нічого в хаті не пошкодить.

Як пошкодить, то помиє,

Їсти зварить та й накриє.

Добрий вечір!

Дивимось. Співаємо...