22 серпня 2014 р.

ГОЛОВНІ ДЕРЖАВНІ СВЯТА
23 серпня в Україні відзначається День Державного Прапора. 
 Державний прапор є символом сувернітету України. Прапор виник дуже давно, ще за язичницьких часів.
 В українців прапор дуже шанували: обов’язково захищали під час бою, наче живу людину; честь нести прапор доручалася тільки найдостойнішим воякам тощо.
 Державний прапор як символ країни є втіленям національної єдності, честі та гідності, традицій  державотворення, історії та сьогодення. Під ним українці йшли до проголошення самостійної України, до перемоги. 
 Державний прапор нашої Батьківщини має синьо-жовту барву. Ці кольори не випадкові. Тисячоліттями наші предки вважали їх священними. Синій колір – це колір води, без якої не було б життя, не дозрів би хліб, це колір ясного, чистого неба. Жовтий колір – це колір вогню, жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого немає життя на землі; це колір пшеничної ниви, хліба, зерна. Це символ достатку українського народу.
 Гідність прапора захищається як у самій країні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягнення на честь нації та держави.
 Святкування Дня Державного Прапора в Україні спрямовано на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України, виховання поваги громадян до державних символів України.
ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
 24 серпня 1991 року було проголошено Акт про незалежність України.Територія держави була проголошена єдиною та неділимою. На території України мають чиність виключно Конституція та закони України.
 Відтоді ця дата в нашій державі відзначається як загальнонаціональне свято – День незалежності. Це свято омріяне та виплекане багатьма поколіннями героїчних борців за волю і незалежність України.
Усе моє, все зветься Україна
 ...Буває, часом сліпну  від краси,
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-
оці степи, це небо, ці ліси, -
 усе так гарно, чисто, незрадливо,
се як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
 Що хоч спинись і з Богом говори…
                                                Ліна Костенко

Немає коментарів:

Дописати коментар