Завтра пам'ятний день - 22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. 

Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...».

Як відомо, Тарас Шевченко був не лише великим поетом, але й художником. Якщо його письменницький здобуток допоміг сформувати літературну українську мову, то у живописі творчість Шевченка ознаменувала перехід від романтизму до реалістичного напрямку в українському мистецтві. 

Із огляду на це несправедливо говорити про Шевченко-поета, не згадавши його як видатного художника. До того ж митець нерідко супроводжував свої поетичні твори ілюстраціями. Більше того – теми та ідеї, що передували написанню віршів та поем, часто  з’являлись у серіях художніх робіт митця.

У нашому фонді є кілька томів раритетного видання "Тарас Шевченко. Мистецька спадщина". Усі бажаючі можуть скористатися ними.

А для молодших читачів, яким більше подобається візуальна інформація, ми пропонуємо переглянути цікавий відеоролик про Шевченка-художника.

 Любі наші користувачі!

До дня народження Т. Г. Шевченка ми пропонуємо вам цікаву вікторину за віршем "Садок вишневий коло хати", яку підготували фахівці Центральної бібліотеки для дітей м. Дніпро.

Шановні дорослі! Приєднуйтесь до своїх дітей, пограйте разом! Там є ще ребуси та кросворд.

Скрябін - Ох не однаково мені

5 березня в нашій бібліотеці пройшов захід:

поетична хвилинка «І знов читаєм Кобзаря» за участю восьмикласників ЗОШ № 96.

Здавалось би, що можна почути нового з біографії Т.Г. Шевченка?

Але провідному бібліотекарю Руденко Л.А. вдалося знайти такі "родзинки" інформації, які змогли зацікавити наших користувачів.

А чи знаєте ви, наші шановні читачі, що відомий співак Кузьма Скрябін у свій час написав пісню на вірш Т. Шевченка?

Послухайте її.       

9 БЕРЕЗНЯ - ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ Т. Г. ШЕВЧЕНКА

Тарас Шевченко: факти про митця, яких не знає більшість.

Рекордна кількість пам’ятників.

1384 пам’ятники Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю. Це друге місце за кількістю пам’ятників одній особі. Найбільше на Землі, вважають дослідники, існує монументів Ісусу Христу. Більшість монументів Шевченку розташовані на території України — 1256, зате майже півтори сотні розмістились у 35 країнах.

Пам’ятник у Вашингтоні

Мікромініатюрний "Кобзар".

Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку "Кобзар", розміром трохи більше половини квадратного міліметра. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

Мініатюрна книга, вгорі для порівняння – макове зерня. Збільшено в 700 разів.

9 БЕРЕЗНЯ - ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА 

ШЕВЧЕНКА

 Для кожного українця Тарас Шевченко означає так багато, що створюється враження, ніби ми все про нього знаємо і він завжди з нами. Та це лише враження. Він невичерпний і нескінченний. Не тому, що він кращий від інших, — у ньому наша історія, реальність і найпотаємніші мрії. Україна — це Шевченко, Шевченко — це Україна.
 Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають.

ЧЕРВОНА КІМНАТА 

 Коли молодий Шевченко познайомився з К. Брюлловим, захват його був невимовний, адже Брюллов похвалив його малюнки. Приятель Шевченка І. Сошенко згадує, що в житті не бачив він веселішої і щасливішої людини, ніж Тарас упродовж кількох днів. 
— Невже Брюллов завжди такий добрий, такий ласкавий?— питав він кількаразово в Сошенка. 
— Завжди, — відповідав той. 
— А ця червона кімната його улюблена? 
— Улюблена. 
— Все червоне! Кімната червона, диван червоний, завіси край вікна червоні, халат червоний і малюнок червоний! Все червоне! Чи побачу я ще колись його так близько?! 
 І Тарас заплакав. Ця червона кімната лишилася поетові пам’ятна до кінця днів його. Багато чого він забув, але останніми його словами були «червона кімната» і «Карл Петрович».

Багато цікавої інформації ви можете знайти в нашій рубриці "Шевченкіана: хроніка цікавих фактів". Звертайтесь!

  Продовжується РІК ШЕВЧЕНКА в Україні.

Наша читачка Юля Охріменко (16 років) подарувала нам портрет поета, виконаний в стилі графіки,

а також роботу на конкурс "Місто очима дітей" - малюнок "Гостиница "Парус" на закате".

Шевченкіана: хроніка цікавих фактів.

ПРОРОКУВАННЯ БАТЬКА Т. ШЕВЧЕНКА.

 Вмираючи, батько Т. Шевченка розпорядився, як то годиться, своїм скромним майном та господарством. Його воля дивує надзвичайною пророчою проникливістю щодо майбутнього генія українського народу, свого сина:

— Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба, — сказав батько. — Він не буде абияким чоловіком. З нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо. Для нього мій спадок або нічого не значитиме, або нічого не поможе. 

  Чи не так і сталося?..

Творча Шевченкіана "Моя стежина до Тараса" продовжується...

Наша постійна активна читачка Маша Пономаренко (11років) принесла дуже-дуже красиву роботу: шевченківська хата, зроблена з солоного тіста. А ще ця талановита дівчинка презентувала свій вірш про Кобзаря.

Шевченкіана: хроніка цікавих фактів.

ШЕВЧЕНКО І ПІСНЯ.

  Тарас Шевченко напрочуд гарно співав українські пісні, і його спів справляв на слухачів глибоке враження. За словами П. Куліша, він був на ту пору найліпшим на всю Україну співаком народних пісень. Співав баритоном з високими теноровими нотами, голос звучав чуттєво, м'яко й сумовито. Таку ж пристрасть до народних пісень мав і знаменитий негритянський співак А. Олдрідж, з яким заприятелював Т. Шевченко.   Буваючи в Толстих, Шевченко й Олдрідж часто співали один одному свої народні пісні. Часом до них долучався знаменитий тогочасний музикант А. Кантський, який або підігрував Шевченкові українські мелодії, або ж чарував усіх музикою Моцарта й Шопена. Українські пісні Олдрідж полюбив і сам намагався їх співати. Перший,   хто  музично  освоїв  творчість Т. Шевченка, був народ. Як свідчить дослідник   історії   української   музики   Микола Грінченко, народ почав читати «Кобзаря» по-своєму: став співати його, уклавши мелодії майже до 200 його віршів. 

Творча Шевченкіана "Моя стежина до Тараса" продовжується.

  Наш постійний і активний читач Голота Микита надіслав свій твір з роздумом про великого Кобзаря на нашу електронну адресу. Нас дуже тішить, що крім живого спілкування, набуває розвитку і віртуальне. Приєднуйтесь до кола наших друзів! 

  Ось кілька рядків з листа Микити:

"Т. Г. Шевченко - це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Творчість Т. Г. Шевченка - це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами".

Шевченкіана: хроніка цікавих фактів.

АВТОРКА «ОВОДА»— ПЕРЕКЛАДАЧКА ШЕВЧЕНКА.

 У 1911 році в Лондоні вийшла невеличка книжечка на 66 сторінок -  «Шість ліричних поезій українця Тараса Шевченка і «Пісня про купця Калашникова» росіянина М. Лєрмонтова». Переклала цю книжечку на англійську мову Етель Ліліан Войнич — авторка знаменитого роману «Овод». Щоб зробити поетичний світ Шевченка ближчим англійському читачеві, письменниця додала, крім вступного слова, ще й нарис про життя Т. Шевченка, який займає в книжечці 18 сторінок дрібного друку. 

Шевченкіана: хроніка цікавих фактів.

Новий жупан.

  Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому.

  Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало.

— Як? Який жупан?

— Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, я й мірку знімав із вас.

— Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався?

  Шевченко віддав гроші і заспокоївся. 

Продовжується творча Шевченкіана "Моя стежина до Тараса".

 Дуже зворушливий твір про Кобзаря написав наш читач Протас Денис (11років). Хлопчик розповів про своє захоплення  поетом як людиною, про знайомство з Шевченко - художником, патріотом і просто мужньою людиною. Ось декілька рядків:

"Мені подобаються його твори та малюнки, але насамперед він подобається мені як людина. Навіть, коли його арештовували і давали наказ не малювати та не писати, Шевченко завжди намагався не залишати своє покликання. Тому у в'язниці він написав дуже багато патріотичних творів. Тарас Шевченко був духовно дуже сильною людиною, навіть після смерті батька та матері не склав руки, як зробили б інші"...

"Моя стежина до Тараса".

 Під такою назвою проходить в нашій бібліотеці дитяча творча Шевченкіана.

 Діти малюють ілюстрації до поезій Шевченка, те, що запало їм в душу, що визиває сум, сльози, чи, навпаки, світле піднесення...

Дуже красиву картину, намальовану на холсті, для перегляду принесла Резниченко Аня.

 Не забуває про нас і наша постійна читачка Катя Лушпа. Ії малюнки до віршів "Плавай, плавай, лебідонько...","Тече вода з-під явора", "Сонце заходить, гори чорніють"    викликають щире захоплення.

Шевченкіана: хроніка цікавих фактів.

В Києві, на Приорці.

 Шевченко дуже любив дітей. Живучи в 1859 році в Києві на Приорці, поет дуже здружився з дітворою. Діти бігли за ним і кричали:

— Дядьку, розкажіть нам ще одну казочку!

По обіді поет ішов у сад, лягав під яблунею і кликав до себе дітей. Вони лазили по ньому, пустували.

— Кого люблять діти, — казав про себе поет, — той не зовсім ще поганий чоловік.

 Якось наймичка Оришка, перучи одяг, знайшла гроші, про які Шевченко забув, і він на ці гроші влаштував для сусідських дітей «бенкет». Пішов на базар, накупив силу іграшок та ласощів, ледве доніс. Двір посипали свіжою травою, дітвора раділа, гралася, качалася по траві, поет теж радів. По обіді перекупка привезла цілий візок яблук, груш, пряників, бубликів. З двору «бенкет» перейшов на вигін. Посходилися дорослі й говорили:

— Оцей старий, певне, божевільний!

 Шевченко бігав разом з дітьми, повчав їх, сміявся, змагавсь із хлопцями.

Шевченкіана: хроніка цікавих фактів.

Усі ви знаєте Т.Шевченка як поета, письменника, художника. Може, наступна інформація вам невідома?

ШЕВЧЕНКО — АВТОР ПІДРУЧНИКІВ.

  У 1858-1860 роках на Україні почався рух за просвіту широких мас населення. В ряді міст   було   організовано   недільні   школи. З'явилися і перші українські букварі: «Граматка» П.Куліша, а в Полтаві книжка О.Строніна. Остання книга не задовольнила Т. Шевченка, який гаряче відгукнувся на цей почин і раніше Строніна склав свій «Южно-русский буквар». Після букваря Шевченко гадав скласти й видати «Арифметику», «Етнографію» і «Географію», «Історію України»: «Якби Бог поміг оце мале діло зробити, то велике і саме зробиться», — писав він 4 січня 1861 року. Однак смерть перешкодила поетові виконати цей задум. Вийшов тільки «Буквар», який Шевченко встиг розіслати по Україні. 

Шевченкіана: хроніка цікавих фактів.

  Чи знаєте ви, любі наші читачі, що ще за життя Т. Шевченка народ почав складати про нього легенди?  Ще у 1859 році М.Максимович писав до свого друга: «А на правой стороне Днепра Вы стали лицом мифическим, о котором идут уже баснословия и легенды, наравне с преданиями старых времен». Ось одна з таких історій.

 ЯК ШЕВЧЕНКО ЦАРЯ ВСІЄЇ РОСІЇ ОБВІВ НАВКРУГ ПАЛЬЦЯ.