Емма Іванівна Андієвська - українська письменниця, поетеса та художниця, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму. 

19 березня їй виповнюється 90 років.

Вона створила власний світ поетичних та художніх образів у високо індивідуальній манері. Філософські, духовні та містичні теми є головними у творчості Андієвської. Авторка належить до важливих представників модернізму в українській літературі другої половини XX століття.

Емма Андієвська народилася у Донецьку 19 березня 1931 року. Батько письменниці був хіміком-винахідником, мати була агрономом за освітою і пізніше працювала вчителькою біології. 

Через дуже часті важкі хвороби, більшість шкільних предметів Емма Андієвська здавала екстерном. З дитинства Андієвська мала феноменальну пам'ять. Хворобливість дитини змусила родину у 1937 році переїхати спочатку до Вишгорода, а згодом - у 1939 році - до Києва. 

У дев'ятирічному віці майбутня письменниця перечитала найвідоміші твори світової літератури. Початок війни застав родину Андієвської у Києві. Тоді ж загинув батько письменниці - його було безпідставно розстріляно радянською владою. У 1943 році діти з матір'ю виїхали на Захід. Родина жила в Берліні, Мюнхені, Парижі, Нью-Йорку.  Письменниця має американське громадянство. 

У 1957 році вона закінчила Український Вільний Університет. Нині письменниця живе у Мюнхені (Німеччина), де інтенсивно працює над своїми творами. Емма Андієвська є автором близько 20 поетичних збірок, кількох романів, книжок новел і казок. За «Роман про людське призначення» одержала престижну міжнародну премію Антоновичів. Виставки її малярських робіт організовувалися у США, Канаді, Німеччині, Франції, Австралії, Бразилії, Швейцарії, а також - в Україні.

Її твори "Казка про Яян" та "Говорюща риба" включені до шкільної програми з української літкратури.

 Емма Андієвська стала лауреатом Шевченківської премії з літератури 2018 року.