Всім, всім, всім - і великим, і малим!!!

Тим, хто любить хорошу, смішну, веселу книгу!

До 100 - річного ювілею Платона Воронька

(1 грудня 1913 - 1988 )

 На галяві край доріжки 

Полетіли влучні сніжки, 

І почався білий бій, 

Закрутився у сувій. 

Закрутився, покотився, 

Під горою зупинився. 

Зверху сніг 

І знизу сніг, 

І ніхто узнать не міг, 

Де чиї стирчали ніжки. 

Ой, весела гра у сніжки!

Завітайте до бібліотеки, і Ви не пошкодуєте, що взяли до рук книгу Платона Воронька.

    Зустріч зі смертю, і не один раз, не вронила з поетових рук пера. А стрічався він з нею ще хлопчаком при денікінцях, у сутичках з басмачами в Середній Азії, на Фінській війні, в ратних рейдах безстрашних ковпаківців. Тяжкого життєвого досвіду було вдосталь, аби зневіритися в усьому, віддатися на поталу скороминущості і марності усього сущого.

    Але світ поета, який почався з віконця присліпуватої батьківської хатинки, не дав зламатися осоружній долі.

    Народився Платон Микитович Воронько 1 грудня 1913 року в селі Чернеччина Охтирського району на Сумщині в сім'ї коваля. У 1929 році поступив у Харківський автошляховий технікум, після закінчення якого працював у Таджикистані, служив у армії. У 1937 році навчався в Літературному інституті імені М. Горького в Москві. У 1939 році пішов добровольцем на Фінську війну.
    З перших днів Великої Вітчизняної - на фронті, згодом - командир підрозділу у партизанському з'єднанні С.А. Ковпака.
    За роки війни створив багато пісень і віршів, які поширювалися у вигляді листівок і набули популярності серед партизанів і населення тимчасово окупованих районів України.
    Після війни Платон Воронько працював у редакції журналу «Дніпро», був заступником голови Спілки письменників України.
    У 1944 році вийшла друком перша збірка поета - «Карпатський рейд». Затим побачили світ, зокрема, «Славен мир» (1950), «Народження легенди» (1954), «Обов'язок» (1955), «Моя Гуцульщина» (1956). «Тепло землі моєї» (1959), «Через гони літ» (1960), «Коли я в Київ повертаюсь» (1962), «Повінь» (1970), «В ім'я твоєї волі» (1974), «Здвиг-земля» (1976), «Совість пам'яті» (1980), «На рідному порозі» (1983), «Коли б мене більше на світі було» (1984), «Причина» (1985).
    Платон Воронько - автор багатьох книжок для дітей: «Три покоління» (1950), «Наша залізниця» (1951), «Онися» (1954), «Лісовий гомін» (1956), «Казка про Чугайстра» (1957), «Вівчарик» (1959), «Три кроки» (1963), «Цап-забіяка» (1967), «Сніжинки» (1970), «Облітав журавель» (1974), «Читаночка» (1978), «Співучий камінь» (1979) та багатьох інших.
    Твори Платона Воронька видавалися російською, білоруською, польською та чеською мовами.
    Платон Воронько - лауреат Національної премії імені Т.Г. Шевченка, премій імені Лесі Українки та Миколи Островського.
    Помер поет у липні 1988 року.

Сива матінка-зима 

Молоду яличку                                                     Одягала крадькома                                            

В снігову спідничку.

Обтрусило ялиня 

Снігову спідничку, 

Бо зелене убрання 

До лиця яличкам.

У своєму убранні 

Юні ялинята 

Дуже милі, осяйні 

В новорічні свята                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            .                                                                                                                                                                     Йшов сніжок на торжок

Продавати кожушок. 

Кіт купив того кожуха, 

Загорнувсь по самі вуха. 

Як забіг у нім до хати. 

Хутро стало розтавати. 

Сів Воркотик за мішком .

Та й умився кожушком

ХВОСТИК НІДЕ ДІТИ                                         

Я пошила на святки                                

Нашій киці чобітки.                                 

Шапочку наділа, 

Тільки не зуміла

Трусики надіти —

 Хвостик ніде діти.