1  березня - Міжнародний День боротьби з наркоманією.

  Наркотичні речовини надзвичайно важливі в медицині, під час операцій та інших медичних заходів. Наркоманія — це постійне вживання наркотиків, поступово в усе більших дозах. Останнім часом наркотичні речовини все частіше використовуються не за призначенням, а з метою отримання миттєвого штучного задоволення. Важко підрахувати, скільки людських життів забрало це неприродне прагнення. Наркотики виснажують, руйнують психіку та здоров'я людини, роблять залежною, слабкою. Рідко наркоман доживає навіть до сорока років — організм не витримує навантаження. До того ж уявіть собі страждання близьких наркомана, тих, хто змушений спостерігати, як кохана людина сама себе знищує шаленими темпами.

  «Люди не вмирають. Вони вбивають себе самі», - так вважав ще давно грецький філософ Сенека. У кожного в житті бувають складні ситуації, від нас самих залежить шлях, що буде вибраний для їх подолання. Розумна людина вчиться на чужих помилках і прислухається до чужих порад. Фантастичний світ наркотичного сп'яніння на якусь мить відволікає їх від проблем, яких вони не можуть вирішити. Та перш ніж взятися за шприц, кожний повинен пам'ятати, що обираючи хвилинний «кайф», він свідомо обирає свій шлях до безодні.

  Дуже весело пройшла зустріч з групою "Любителі пригод і фантастики". Діти із задоволенням прийняли участь у годині спілкування на тему "Країна фентезі", жваво обговорювали новинки літератури із серії "Читання під партою". Крім того, їх неабияк зацікавила інформація "Книга дає старт комп'ютерним іграм": у тематична папку зібрані  ігри, основані на літературних творах.

"Крылатые" качели детства.

Известному композитору, автору музыки к самым любимым песням не одного поколения детей Евгению Крылатову - 80 лет!!!

ПОЗДРАВЛЯЕМ!

27 лютого - 110 років Леоніду Смілянському.

 Леонід Іванович Смілянський  — український  письменник.

 Народився в родині робітника залізничних майстерень. Після закінчення спочатку Конотопського залізничного технікуму, а потім філологічного факультету Київського інституту народної освіти він в 1928—31 рр. учився в аспірантурі при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР.

 В українську літературу Леонід Смілянський прийшов з робітничою тематикою. Але особливе місце в творчості письменника займають повісті, романи, п'єси і кіносценарії про письменників — Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку і Михайла Коцюбинського.

 Роман «Поетова молодість» — один з кращих творів про Кобзаря. Його образ приваблює патріотизмом, своїм єднанням з народом, з кращими його представниками. В романі широко відображено образ Тараса Шевченка з художником Сошенком, Я. Дебальменом, а також з передовими людьми тогочасної Росії — Брюловим, Григоровичем, Венеціановим та іншими. Сподіваємось, що ця книга стане вам у нагоді в рамках святкування року Шевченка в Україні.

Першій українській книзі - 440років!!!

 25 лютого 1574 року у Львові вийшла в світ перша на Україні точно датована книга, славетний львівський «Апостол». Надрукував цю книгу видатний діяч культури трьох братніх народів – російського, українського і білоруського – великий подвижник книгодрукування Іван Федоров, або як сам він себе називав на Україні Іван Федорович. Львівський «Апостол» Івана Федоровича і його «Буквар»,  виданий 12 вересня того ж 1574 року, поклали початок книгодрукуванню на Україні, відкрили нову епоху в історії культури нашого народу.

 Сьогодні важко уявити наше життя без книг. Вони допомагають нам здобувати освіту, дізнаватися більше про навколишній світ, життя інших людей. Друковане слово нерідко стає порадником у різних життєвих ситуаціях.

  Книги — це справжня скарбничка мудрості. Недаремно здавна люди збирали книги, створювали бібліотеки, щоб зберегти ту інформацію, яка міститься у книгах. У Львові на одному з приміщень місцевої книгозбірні зроблено напис латинською мовою: «Тут мертві живуть і німі промовляють». Бо й справді, у книгах залишаються жити думки, прагнення, мрії не лише наших сучасників, а й представників минулих поколінь.

Шевченкіана: хроніка цікавих фактів.

ШЕВЧЕНКО І ПІСНЯ.

  Тарас Шевченко напрочуд гарно співав українські пісні, і його спів справляв на слухачів глибоке враження. За словами П. Куліша, він був на ту пору найліпшим на всю Україну співаком народних пісень. Співав баритоном з високими теноровими нотами, голос звучав чуттєво, м'яко й сумовито. Таку ж пристрасть до народних пісень мав і знаменитий негритянський співак А. Олдрідж, з яким заприятелював Т. Шевченко.   Буваючи в Толстих, Шевченко й Олдрідж часто співали один одному свої народні пісні. Часом до них долучався знаменитий тогочасний музикант А. Кантський, який або підігрував Шевченкові українські мелодії, або ж чарував усіх музикою Моцарта й Шопена. Українські пісні Олдрідж полюбив і сам намагався їх співати. Перший,   хто  музично  освоїв  творчість Т. Шевченка, був народ. Як свідчить дослідник   історії   української   музики   Микола Грінченко, народ почав читати «Кобзаря» по-своєму: став співати його, уклавши мелодії майже до 200 його віршів. 

Цикл "За народним календарем".

24 лютого - Масляна.

 Масляна або Масниця - одне з календарно-побутових свят, яке пов'язане із давнім народним звичаєм - проводами зими і зустріччю весни. Припадає воно на останній тиждень перед початком Великого посту. Згідно легенди, Масляна народилася на півночі. Батьком її був Мороз. Якось в саму сувору та сумну пору року чоловік побачив її. Вона ховалася за величезними заметами. Чоловік призвав її допомогти людям, зігріти їх та розвеселити. Масляна прийшла, але не такою дівчиною, що ховалася у лісі, а здоровою бабою, з великими рум’яними щоками, підступними очами, не з посмішкою на  вустах, а з хохотом. Вона примусила людину забути про зиму, розігріла кров в жилах, схватила за руки та пустилася з нею танцювати до непритомності.

 У давнину Масляну святкували так: робили з соломи ляльку Масляну, наряджали в жіночий одяг і з піснями носили по селу. Через тиждень, так само з піснями, танцями везли в поле і розвіювали на вітрі. Вважалося, що таким чином розлітаються і труднощі, і біди, і печалі. Іноді солом'яну ляльку спалювали, щоб божественний вогонь злився з земним вогнем, а заодно знищив старе, непотрібне, нещасне. Спалюванню Масниці, як кульмінаційного моменту, передував цілий тиждень святкування. Кожен день мав свою назву і зміст.