БІБЛІОТЬЮТОРСТВО в другому поколінні.

 Міська Централізована система бібліотек для дітей   здійснює проект «Бібліотьюторство» (супроводження особистих запитів дітей, сімей, вчителів та інш.)

 Прикладом такої роботи в нашій бібліотеці може слугувати допомога нашим читачам Сірій Олександрі та її донечці Дашуні. Саша - наша читачка зі шкільного віку, якій ми допомагали у свій час в період навчання у школі і, навіть, в університеті. Зараз вже мама Саша зацікавлена, щоб її дитина виросла розумною, веселою, здоровою, всебічно розвиненою особистістю.

 Тож, програма "Зростаємо разом" стане у нагоді цім нашим читачам та іншим.

За допомогою бібліотекаря вибираємо віршик для мами.

Творчо розвиваємося: граємо в казці

Мамине свято

Я зустрічаю.

Я для матусі

Віршик вивчаю.

Я подарунок мамі роблю,

Я свою маму

Дуже люблю.

Такі та інші віршики  подарували своїм найріднішим дітки, які побували на нашому святі "Ми з матусею разом". Про маму можна розповідати дуже-дуже багато і дуже-дуже довго. А можна просто помовчати, притиснувшись до її теплої руки...

Прийшла весна, ніжна, прекрасна і така довгождана.

А з чого вона починається? З перших несміливих квітів, що прокидаються від сну і пробиваються крізь сніги, з теплих, сонячних деньків та Міжнародного жіночого дня — свята найчарівнішої та найпрекраснішої половини людства.

Любі дівчатка! Шановні матусі та бабусі! 

 Щиро вітаємо вас з найбільшим святом Весни — 8 Березня. Нехай у ваших очах завжди сяє радість, в душі панує свято, а посмішка ніколи не зникає з вуст.  Нехай букети квітів та гарного настрою сиплються рясними зорепадами, хай у серці панує щастя, а щирі слова, омріяні подарунки та побажання осяють ваш день барвистим салютом.

 8 Березня в гості завітало. Тож сьогодні ніяких справ, самі лише розваги та веселощі.

 А щоб зробити цей чудесний весняний день ще приємнішим та яскравішим, ми підготувавали для вас кілька цікавих фактів про 8 березня та дівчат.

Приготуйтеся дивуватися!

6 БЕРЕЗНЯ - 200 РОКІВ П.ЄРШОВУ

 Дивовижна історія трапилася в Росії з одним молодим чоловіком. Він приїхав до столиці вчитися і несподівано для себе, без натуги створив геніальну книжку, безсмертний твір російської словесності, який живе вже більше ста років і, безсумнівно, проживе ще стільки ж. 

 Дев'ятнадцятирічний, круглощокий, безвусий молодик, тільки що зі шкільної лави, - як здивувався б він, якби хто-небудь тоді, в 1834 році, 

передбачив йому велику долю його напівдитячого досвіду! 

 Голосно засміялися б тодішні критики, якби хто заїкнувся про те, що цей бідний рукопис незграбного провінційного юнака є класичний твір російської поезії, який  буде хвилювати мільйони сердець.

Звали юнака Петро Єршов, а його книга була "Коник-Горбоконик". 

Читайте та перечитуйте...

Дівчатка це вже роблять...

Мікеланджело — майстер Відродження.

 Один із найбільших майстрів Відродження — скульптор, живописець і архітектор Мікеланджело. Він народився в Італії 6 березня 1475 р. Коли він був зовсім маленьким, його мама захворіла, тому за малюком доглядала родина каменярів. Пізніше Мікеланджело говорив, що навчився створювати кам'яні скульптури саме завдяки цим людям. 

 Дитинство Мікеланджело пройшло у Флоренції. У 13 років він став учнем художника, але найбільше любив займатися скульптурою.

 У 26 років Мікеланджело взявся за роботу знаменитої статуї Давида. Через три роки статуя була готова. У 1504 році на площі його рідного міста Флоренції була встановлена п'ятиметрова скульптура «Давида», зроблена ним як образ бійця за свободу.

 У 1506 році Папа Римський попросив Мікеланджело розписати стелю Сікстинської капели в Римі. Розмір цієї величезної вигнутої стелі приблизно дорівнює тенісному корту, до того ж художникові доводилося працювати на будівельних спорудах 15 метрів заввишки. Весь цей час він працював, лежачи на спині, тримаючи пензля над головою. Розпис стелі зайняв цілих чотири роки.

 Мікеланджело був ще й чудовим архітектором. Він завершив будівництво найбільшого у світі собору Святого Петра у Римі. Мікеланджело переробив початковий план собору. За його проектом було зведено прекрасний купол, рівного якому немає донині. 

 

Усім зацікавленим пропонуємо ці книжки:

      

     А Весна іде, як фея,   

     В чарах шуму і пісень,

                                             Біла, біла, як лілея,                                            

                                В квітах яблунь і вишень.              

                       Олександр Олесь

         

 Мабуть, немає нікого мудрішого за матінку-природу, бо інакше як пояснити, що щороку одна пора змінюється іншою та незмінно настає найочікуваніша з них — Весна. Вона пробуджує у душах людей щирі та ніжні почуття, бо Весна настає не тільки в природі, а й у серцях тих, хто здатен відчувати красу та спроможний милуватися навколишньою красою, яка, і справді, може залишити байдужими тільки кам'яні серця.

   

     Стояла я і слухала весну,
     Весна мені багато говорила,                   
     Співала пісню дзвінку, голосну,
     То знов таємно-тихо шепотіла.
                                  Леся Українка

                                                                                                                          

                

                         

 Разом із потеплінням повітря відбувається потепління у душі, і так само, як ламається крига на річці, ламається крига, яка сковує людські серця. Весна обіцяє змінити все на краще, вона пророкує настання нових — кращих часів, і навіть найзапекліші скептики та песимісти починають вірити у те, що негаразди та неприємності залишаться десь у минулому, що їх забере із собою Зима, яка вже минулася, а весна разом із пахощами квітів принесе пахощі надій.

   

     Вона мені співала про любов,
     Про молодощі, радощі, надії,
     Вона мені переспівала знов

     Те, що мені давно співали мрії.

                                       Леся Українка

Михайло Вербицький:200 років від дня народження

 ( 4 березня 1815 – 7 грудня 1870 рр.)

 Михайло Вербицький належить до тієї плеяди українських композиторів, які заклали підвалини нової композиторської школи, що увійшла в історію нашої музики під назвою “перемишльської”. Іван Франко цілком слушно назвав Михайла Вербицького “найзначнішим талантом” серед галицьких композиторів і не без підстав. 

 Його літургійна творчість, театральна музика, світські хори, інструментальна музика стали важливою часткою церковних богослужень, театральних вистав, концертного життя, домашнього музикування. 

 Його життя і творчість були сповнені контрастів: непросте життя сільського священика, ускладнене матеріальними нестатками і відокремлене у глухій провінції від світу великого мистецтва, дивовижно поєднувалися з потужною результативністю творчої діяльності. Станіслав Людкевич влучно назвав Михайла Вербицького “піонером галицької музики”, адже саме Вербицький почав новий етап у її розвитку, пов’язаний як з старовинними традиціями церковного співу нашого народу, так і народнопісенною творчістю. 

Його патріотична пісня “Ще не вмерла Україна” досить швидко переросла у Національний гімн, який сьогодні став гімном нашої незалежної держави, що обезсмертило ім’я галицького композитора.
Про це розповідали бібліотекарі нашим читачам під час години повідомлень "М.Вербицький - символ українського відродження".