ЕТЕЛЬ ЛІЛІАН ВОЙНИЧ - 150 РОКІВ
11 травня 1864 р. - 27 липня 1960 р.
Народилася в сім'ї відомого математика Джорджа Буля, який помер, коли майбутній письменниці було всього декілька місяців. Її виховувала матір. Войнич здобула добру освіту: навчалася в Берлінській консерваторії і водночас слухала лекції зі слов'янської філології. Повернувшись в Англію, зблизилась із російськими революціонерами-народниками, які проживали в Лондоні в еміграції. У 1887—1889 pp. жила в Росії в сім'ї народовольців Караулових, вдосконалюючись у російській мові і водночас здійснюючи зв'язок між російською революційною громадськістю на батьківщині та в еміграції. У 1892 р. вона вийшла заміж за польського революціонера Михайла Войнича, який втік за кордон із сибірського заслання. Другу половину життя провела в Америці, куди переселилась разом з чоловіком в 1920 р. Померла у віці 96 років, переживши наприкінці життя злет письменницької популярності.
Літературну діяльність Войнич розпочала як перекладач російських письменників англійською мовою. У її перекладах в Англії 90-х pp. виходили друком твори В. Гаршина, М. Гоголя, О. Островського, Ф. Достоєвського, М. Салтикова-Щедріна.
Завершений нею в 1895-му і опублікований у 1897 р. роман «Овід» («The Gadfly») став її першим і безумовним тріумфом не тільки на батьківщині, а й в інших країнах Європи та світу. Це справді твір неординарний і навіть унікальний за своїми поетичними якостями. В один тугий клубок сплітається в романі пристрасне волелюбство героя та його непохитність як революційного борця з цілим комплексом особистих почуттів і стосунків.
У 1895 р. Войнич приїздила у Львів, де познайомилася з І. Франком і М. Павликом. Опанувавши українську мову, на поч. 90-х pp. почала перекладати українські народні пісні («Ой горе тій чайці» та ін.), твори Т. Шевченка. У 1911 р. у Лондоні в її перекладі вийшла збірка поезій Кобзаря «Шість ліричних віршів» з написаними Войнич передмовою та нарисом життя і творчості Т. Шевченка. У 1981 р. на Київській кіностудії ім. О. Довженка було створено трисерійний телефільм «Овід», відзначений Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1982).
Немає коментарів:
Дописати коментар